В поминальну суботу, 4 травня, напередодні Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та 75-ї річниці вигнання нацистів з України в Будинку культури було людно, бо учні Санковецького НВК, громада та гості села вшановували пам’ять Максима Доника, який загинув під м. Щастя Луганської області.
В залі присутні його найрідніші люди: дружина Люба, син Артьом, мати, батько, брат, бойові побратими, воїни АТО або їхні матері, дружини. Це Семенюк О.В.,Семенюк Ю.В., Дяконенко Р.В., Мічка А.П., Назарко В. О., Добренюк Р. І., Григораш А. О., Лазарюк О. О., Мурашов О. М., Яловега О. П.
Люди у переповненій залі схлипували, коли слухали душевні розповіді про життя і смерть Героя з уст ведучих – учнів закладу освіти Банарика Владислава та Кушнір Анастасії, педагога-організатора Яковець Оксани та жителя села Аксенчука В’ячеслава. Зворушливою були спогади про Максима матері, бойових побратимів Ярослава Григор’єва та Віктора Назарка, воїнів АТО, дружини, яка сказала: «Я дякую своєму чоловіку-Герою за мирне небо, дякую за вісім щасливих років, дякую всім Героям, які разом з ним тримають над нами це небо. Дякую батькам, які виховали такого сина і дякую нашому синочку за те, що він є!»
Люди стоячи переривали виступи гучними оплесками, скандували час від часу «Герої не вмирають!»
Під тужливий музичний супровід звучали поетичні присвяти молоді села та
учнів школи. Емоційною кульмінацією Вечора-пам’яті стало виконання Кривою Анастасією пісні «Над землею тумани», яка супроводжувалась відеопрезентацією «Хотинщина пам’ятає». Люди, стоячи
аплодували дев’яти загиблим героям Хотинського району, а в їх особах – усім загиблим воїнам України. Не менш зворушливим було виконання пісень «Мій тато – герой»
у виконанні вчителя музичного мистецтва Ігнатенко Аліни та учениці 1 класу Михайлінки Молдавчук, «Хай буде мир» у виконання Марійки Молдавчук.
Зі свічками пам’яті танцювальний гурток при Будинку культури виконав танець «Ameno».
Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся
з воєн . Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю Максима та воїнів, які віддали своє життя за мирне небо, увійшовши в безсмертя, бо допоки житиме пам’ять про них у наших серцях, поки житимуть і вони самі.
